Я, як особистість, сповідую принцип: «Жити потрібно так, щоб людям поруч з тобою було добре». Працюючи в гуртожитку, я намагаюсь ставитись до дітей, як би я хотіла, щоб вони до мене ставились. Я намагаюсь поводитись так, щоб діти мене розуміли і приймали.
Я – просто людина і схильна помилятись. Тому я терпляча до помилок вихованців. Всі мої надбання у житті базуються на власному досвіді. Я завжди раджу дітям набувати досвіт самим. Я ненавиджу брехню і люблю правду, намагаюсь торкатись до внутрішнього світу учнів добром, ласкою і ніжністю. Намагаюсь бути завжди витриманою, терплячою, врівноваженою, уважною, вчасно підбадьорювати, підтримувати, бути поруч у важкій ситуації. Я навчаю своїх вихованців радіти маленьким успіхам, вселяю в дітей віру в себе. Я не боюсь вибачитись, якщо не права, не маю улюбленців. А ще я памятаю рецепт вчительської молодості та вчительського щастя.
Рецепт вчительської молодості:
Систематично вживай: бальзам мудрості, коктейль творчості, каву бадьорості, відвар пунктуальності, настій терпимості, екстракт людяності. Виконуй все це ретельно і будеш вічно молодим, вчителю.
Рецепт вчительського щастя:
Візьміть чашу терпіння, налийте туди повне серце любові, вкиньте дві пригорщі щедрості, хлюпніть туди ж гумору, посипте добром, додайте якомога більше віри, І все це добре перемішайте. Потім намажте на шматок відпущеного вам життя.
Немає коментарів:
Дописати коментар